Антибіотикорезистентність – глобальна загроза людству
З 12-18 листопада стартує Всесвітній тиждень правильного використання антибіотиків. Стійкість до антибіотиків (антибіотикорезистентність) сьогодні є однією із найбільш серйозних загроз для здоров’я людей у всьому світі і, зокрема, для українців.
Навіть у випадку розробки нових препаратів серйозна загроза антибіотикорезистентності лишатиметься, якщо кожен із нас не змінить свою поведінку. Адже головними причинами розвитку антибіотикорезистентності є надмірне використання антибіотиків і недотримання курсу лікування.
Про проблему антибіотикорезистентності розповідає експерт Департаменту охорони здоров’я з інфекційних хвороб Юрій Рандюк.
Одним із основних методів лікування й профілактики захворювань, спричинених патогенними та умовно патогенними мікроорганізмами, є застосування різних груп хімічних препаратів із антибактеріальною активністю. Без антибіотиків були б неможливими сучасні досягнення медицини, як ось оперативні втручання, трансплантація органів, виходжування недоношених дітей, хіміотерапія раку тощо. Проте майже одночасно з появою антибіотиків мікроорганізми, почали ставати нечутливими до їх дії. Причому, проблема резистентності дедалі загострюється, загрожуючи людству поверненням у доантибіотикову еру.
Швидкість, з якою формується і розповсюджується стійкість мікроорганізмів до антимікробних препаратів, вражає. Препарати, які ще декілька років тому були ефективними, сьогодні втрачають свої позиції, тож їх використання вимушено обмежується. З цієї причини лікарі давно б’ють на сполох, адже попри зростання випадків інфікування людини стійкими патогенними мікроорганізмами, вже через 10-20 років, за прогнозами ВООЗ, практично всі існуючі мікроорганізми набудуть стійкості до антибіотиків. За даними ЄC, уже зараз у країнах Європи щорічно реєструють близько 400 тисяч випадків інфекційних захворювань полірезистентних до антибіотиків, що призводить до смерті майже 25 тисяч людей. Практично нема чим лікувати інфекції, обумовлені псевдомонадами (навіть новітні антибактерійні засоби є ефективними не більш ніж у 60% випадків), усе більш агресивними стають стафілококи й стрептококи, а також збудники гонореї та туберкульозу. Як результат, захворювання, викликані цими збудниками, не піддаються традиційним схемам лікування. Відтак настання епохи полірезистентності до антибіотиків, коли звичайні інфекції та незначні травми можуть призвести до смерті – цілком реальне. Недаремно генеральний директор ВООЗ д-р Маргарет Чан заявила, що "Світ рухається до постантибіотичної епохи, в якій звичайні інфекції знову вбиватимуть". З огляду на це, ВООЗ оголосила антибіотикорезистентність однією з головних загроз людству.
Оскільки антибіотикорезистентність зачіпає не тільки медицину, а й суспільство в цілому, у розвинених країнах світу її розглядають як загрозу національній безпеці. Щорічні витрати від інфекцій, викликаних стійкими до антибіотиків мікроорганізмами, лише в ЄС оцінюються у 1500 млн. євро. Інфекції спричинені збудниками, полірезистентними до антибіотиків щороку забирають життя майже у 50 тисяч хворих. За прогнозом експертів ВООЗ, за відсутності заходів спрямованих на подолання антибіотикорезистентності, впродовж наступних 35 років передчасно помруть 300 млн. осіб (лише 2050 року – до 10-50 млн.), а фінансові наслідки для світової економіки становитимуть близько 100 трлн. доларів, що рівнозначно 1,6 % світового валового внутрішнього продукту.
Науковцями та лікарями акцентується увага на численних медичних, соціальних та економічних наслідках антибіотикорезистентності. Найбільш значущими із цих наслідків є ріст захворюваності, зростання рівня смертності, збільшення термінів лікування, часта потреба у стаціонарному лікуванні, збільшення фінансових витрат на лікування хворих та подорожчання медичних послуг, пошук нових, значно дорожчих антимікробних препаратів тощо.
Проблема антибіотикорезистентності є багатогранною і важкою для вирішення, оскільки причини її виникнення й швидкого розповсюдження наразі до кінця не встановлено та не вивчено. До них, зокрема, відносять безрецептурний відпуск антибіотиків, надмірне і неналежне їх призначення (у першу чергу, самолікування), необґрунтоване застосування при різних інфекціях одного й того ж препарату, необґрунтована хірургічна перед- та післяопераційна профілактика, невірний вибір препарату, схеми лікування і/або дозування, дезінформованість населення про правила прийому препаратів тощо. На думку більшості фахівців розвитку антибіотикорезистентності насамперед сприяє широке використання антибіотиків у сільському господарстві та їх застосування в харчовій промисловості. Майже половина всіх вироблених у світі антибіотиків використовується у тваринництві, рослинництві та садівництві. Отже драматична картина наростаючої резистентності збудників інфекційних хвороб до антибіотиків склалася в результаті сукупної дії декількох факторів: необґрунтованого їх використання в медицині та надмірного і невиправданого застосування у сільському господарстві та харчовій промисловості.
Стосовно України, то наразі у нас, на жаль, відсутня достовірна інформація щодо масштабів внутрішньолікарняних інфекцій, викликаних резистентними штамами мікроорганізмів. Основним негативним фактором, який сприяє розвитку антибіотикорезистентності в Україні є масове і безконтрольне, зокрема і безрецептурне, а часто і нераціональне використання антибактерійних препаратів. Крім цього українські лікарі зачасти не звертають уваги ще на цілий ряд важливих аспектів антибіотикотерапії. Перш за все, на взаємодії антибактерійних препаратів різних груп, адекватному дозуванні, тривалості курсу лікування та його своєчасному початку. Вибір антибіотиків не завжди ґрунтується на знанні їх природної активності щодо передбачуваних або встановлених збудників захворювання, а також на локальних і регіональних даних про резистентність мікроорганізмів тощо.
Хоча резистентність до антибіотиків стала серйозною загрозою для здоров'я людини в усьому світі, ця проблема значною мірою ігнорується. Надмірне призначення, неналежне використання антимікробних препаратів як для лікування людей, так і у тваринництві призводить до подальшого підвищення рівнів стійкості до них широкого ряду патогенів: причому, у всіх країнах і серед пацієнтів усіх вікових груп. Швидкі демографічні, екологічні та сільськогосподарські зміни сприяють глобалізації й загостренню проблеми антибіотикорезистентності, яка, якщо не призупиниться, стане однією з основних причин смерті в найближчі десятиліття. Потрібні всеохоплюючі національні та міжнародні проекти, бо без узгоджених дій ми ризикуємо втратити багато переваг сучасної медицини, що стали можливими завдяки антимікробним препаратам.